Трофейна зброя: чим ЗСУ посилили свою міць. ЗРК. Частина 2

Росіяни стали головними "донорами" у постачанні українським Силам оборони озброєння та техніки

Від початку повномасштабного російського вторгнення Збройні Сили України знищили тисячі одиниць ворожої техніки. Однак чимало її було кинуто агресором на полі бою або відібрано у чесному бою українськими вояками. 
Зараз ця техніка відновлена, перероблена, вдосконалена і допомагає українцям бити загарбників їх же зброєю.

Новини.LIVE вже писало про зразки української та західної зброї, яка використовується Збройними Силами України на полі бою проти армії російської федерації.

Тепер мова піде про "російський ленд-ліз" — трофейну техніку.

Раніше вже надавався опис танків, БМП, машини управління, машини розвідки, санітарно-десантні машини, бронеавтомобілі,  артилерійські системи, РСЗВ, засоби розвідки та перешкод. Сьогодні продовжимо мову про зенітні комплекси.

ЗРК "Оса"

Російський радянський всепогодний автоматизований зенітно-ракетний комплекс 9К33 "Оса". Призначений для прикриття сил і засобів мотострілецької або танкової дивізії під час бойових дій.

Розробка ЗРК почалася у жовтня 1960 року, а на озброєння Збройних сил СРСР він заступив лише через 11 років.

Комплекс має в залежності від модифікації від чотирьох до шести керованих зенітних ракет.

Варто зазначити, що станом на кінець 10-х років цього століття ракетний комплекс був найчисельнішим серед озброєння ППО Російської Федерації та налічував 400 одиниць машин такого типу.

Модифікації "Оси" мали в своєму складі нову систему наведення ракети та нову елементну базу, доопрацьовані телевізійно-оптичні головки наведення та були здатні приймати цілевказівки від зовнішнього командного пункту.

ЗРК "Оса" здатний знищувати цілі на відстані від 15, до 20 км, він перебуває на озброєнні армій 16 країн світу. Всього було виготовлено близько 1200 штук. 

В ході повномасштабного російського вторгнення в Україну 24 лютого 2023 року щонайменше три одиниці цієї техніки разом із транспортно-заряджальною машиною були захоплені підрозділами українських Сил оборони і поставлені на бойове чергування Сил протиповітряної оборони.

Тактико-технічні характеристики:

• Вага — 17.5 т
• Довжина — 9,14 м
• Ширина — 2,75 м
• Висота з розгорнутим радаром — 4,2 м
• Обслуга — 5 осіб
• Швидкість — до 80 км/год. по суходолу та 8 км/год. по воді

ЗРК "Стріла-10"

Російський радянський самохідний зенітно-ракетний комплекс "Стріла-10".

Комплекс призначений для візуального спостереження та знищення на малих висотах повітряних раптово виникаючих цілей, в умовах складної радіоелектронної та складної повітряної обстановки.

ЗРК був створений у 1973 році та після випробувань і удосконалень взятий на озброєння армією СРСР у 1976 році. 

Головною зброєю комплексу є твердопаливна керована зенітна ракета, головка наведення якої працює у двоканальному режимі.

Цікаво, що перші ракети у разі промаху більше 4м від цілі через 16 секунд польоту ракета стає на запобіжник і падає.

В ході модернізації комплексу, його зброя повинна була забезпечувати ураження цілей, які летять зі швидкістю до 415 м/с на зустрічних курсах на висоті від 25 м до 5 км і на дальності від 800 м до 5 км.

За роки виробництва "Стріла" з’явилося чотири модифікації цієї зброї, яка була взята на озброєння 20 країнами світу.

Після російського повномасштабного вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року першу трофейну "Стрілу" підрозділи українських Сил оборони захопили 19 березня 2022 року. Наразі відомо про захоплення щонайменше чотирьох таких ЗРК, які українські військові сьогодні застосовують для боротьби з російськими розвідувальними безпілотниками.

Тактико-технічні характеристики:

• Маса ракети — від 40 до42 кг
• Маса бойової частини ракети — від 3 до 5 кг
• Кількість ракет на бойовій машині — 8 од.

"Панцир-С1"

Російський самохідний зенітний ракетно-гарматний комплекс наземного базування "Панцир-С1".

Комплекс призначено для захисту малорозмірних об'єктів від пілотованих і безпілотних засобів повітряного нападу.

Крім того, комплекс здатний вести боротьбу з легкоброньованими наземними цілями, а також живою силою противника.

ЗРГК був створений у 1994 році та наступного року вперше продемонстрований публіці на міжнародній виставці зброї у Москві. А на озброєння російської армії ЗРГК було взято лише у 2012 році.

"Панцир" відноситься до зенітного комплексу малого радіуса дії. Система розміщується на гусеничному або колісному шасі.

Протиповітряна оборона об'єктів здійснюється автоматичними гарматами з керованими ракетами та снарядами з радіокомандним наведенням.

Комплекс в залежності від модифікації здатен уражати цілі на дальності від 200 до 40000 м при висоті 15000 м. 

При цьому "Панцир" може працювати в автоматичному режимі як в самостійна бойова одиниця, так і в складі підрозділу з декількох машин.

В ході російського вторгнення на Донбас у 2014 році перші появи системи "Панцирь-С1" на Донбасі зафіксовані у липня-серпня того ж року. Зокрема, поблизу Луганського аеропорту ЗСУ було знищено одну таку установку.

В подальшому ЗРГК потрапляли в поле зору в районах Старобешевого, Іловайська, Шахтарська, Макіївки, Луганська і т.і.

Наразі відомо про знищення підрозділами ЗСУ щонайменше 8 "Панцирів" і захоплення, як мінімум, трьох вцілілих одиниць цієї зброї.

Тактико-технічні характеристики:

• Вага — 30 т
• Довжина — 3,2 м
• Боєзапас — 12 ракет і 1400 снарядів
• Обслуга — 3 особи