Слухають небо та проводять ритуали: як пожежники ДСНС Києва виїжджають на ворожі "прильоти"
Поділитися
На передовій оборони кожного міста, яке намагаються знищити ворожі ракети, опинилися рятувальники. Вони в епіцентрі "прильотів" шукають життя серед смерті, яку несе росія.
Рятувальник Другої пожежної частини міста Києва Євген Семчук тижнями працював без вихідних, аби Київ вистояв. Про ритуали, які рятують життя, та про своє особисте — в інтерв'ю Новини.LIVE.
— Яким був для вас ранок 24 лютого?
— Це була наша зміна. десь о п'ятій годині ранку зателефонувала мама зі словами, що почалася війна. Мої батьки з Бучі, тому вони прекрасно чули, як почали бити Гостомель. Я швидко увімкнув телевізор і побачив, що йдуть "прильоти" по всій Україні. Була велика паніка в місті, а в мене була місія дістатися до роботи.
— Чи уявляли ви дорогою, яким буде ваш робочий день?
— Ні. Тоді була невизначеність, страху не було. Слово "війна" для нашого покоління не дуже знайоме, тим паче повномасштабна. А коли вже я побачив, як усе відбувається, то прийшов момент усвідомлення, що почалася війна.
Перший день був дуже напруженим. Виїздів не було, а відбувалася координація наших сил та засобів. Вирішували, що ми робитимемо, де і як збиратимемося.
— Як ви обирали між роботою і тим, щоб рятувати родину в Бучі?
— Я жінку повіз на роботу 24 лютого, вона теж вдома не залишилася. Зі своєї пожежної частини я координував дії родини, як і звідки вони будуть виїжджати. О п'ятій годині ранку 25 лютого зателефонував дружині, вона вже зібрала тривожні валізки, і сказав пішки йти до Бучі. Авто було там, а батьки на Київ виїхати не змогли. Військові допомогли їй перебратися через Ірпінський міст, який було розбито.
— Чи пам'ятаєте ви перший виїзд на "прильот" по цивільних? І чи відчули для себе різницю між роботою на пожежі в мирні часи й у війну?
— Так, рано вранці був "прильот" по житловому будинку в той час, коли люди спали. Щоразу ти їдеш у невідомість, бо не буває однакових пожеж. Щоразу переживаєш і хвилюєшся, але знаходиш у собі мужність та сили адаптуватися. І в звичайному житті, коли ми виїжджаємо на пожежі, то хвилюємося, і так само на "прильоти".
Ми дивимося не на 360 градусів, а двічі на 360 градусів. Треба слухати небо, бачити обстановку навколо і в хаосі допомагати людям і рятувати життя.
— Як ви концентрується на роботі, коли до неї в умовах війни прикута увага журналістів, влади, а також усього світу?
— Воно якось саме відбувається, я не можу розповісти, як це робиться. Але ти приїжджаєш на місце, бачиш масштаби і відразу залучаєшся в роботу.
— Які моменти в роботі для вас найцінніші?
— Коли люди, яких ти врятував, кажуть "дякую". Це найвища нагорода.
— А якщо не кажуть, образа є?
— І такі люди бувають. Образи немає, це моя робота, і я її виконую.
— Чи маєте ви якісь ритуали перед виїздом?
— Ритуали у нас дійсно є — не мити машину перед заступанням на чергування та виїздом, не одягати нові речі та форму на добові чергування. А також не можна прати у свята. Був помічений факт, що це дуже погана прикмета. Якщо велике церковне свято, то прати не можна.
— Були випадки, що якісь професійні знання ви під час війни застосували вперше?
— Коли потрібно було зайти в квартири, де могли перебувати люди, я повторив лайфхак з ломом, побачений в інтернеті. У відео це робив хуліган, двері злетіли без зайвих зусиль. Тепер взяв собі це на замітку.
— Графік роботи у вас змінився? Який період був найскладнішим?
— З першого дня повномасштабної війни десь 25 днів ми працювали без зупинки, бо було багато роботи. Потім відпустили на кілька днів побачити родину, а по поверненню ми знову працювали в такому ж режимі.
— Коли у вас вихідний і лунає повітряна тривога, ви реагуєте як звичайна людина чи як рятувальник?
— Як і всі люди, аби тільки "прильотів" не було. Слава нашим ЗСУ, вони впораються з цим на 100%. Якщо десь відбувається "прильот", то підтримую своїх побратимів, бо знаю, що вони там.
Ми всі люди, бувають моменти, що втомлюєшся. Але на те і є вихідні, відпочив — і знову на роботу. Вдома також не висидиш, бо сумуєш за адреналіном у хорошому сенсі слова. Я цю роботу дуже поважаю.
Фото: Олег Переверзєв / Новини.LIVE
Читайте Новини.LIVE!
