Роковини анексії Криму: чому мовчали українські гармати
Поділитися
Цьогоріч виповнилося вже дев'ять років як росія анексувала Крим: 18 березня 2014 року російський диктатор володимир путін підписав так званий "закон", яким "приєднав" окупований півострів до складу РФ.
Часу минуло чимало. Однак і досі залишається без остаточної відповіді питання, чому дев'ять років тому, коли "зелені чоловічки" вже заполонили Кримський півострів, українська влада заявила про небоєздатну армію України, яка не зможе вступити у збройний конфлікт з ворогом.
Що могло статися в ті смутні часи Новини.LIVE спробували розібратися.
Буква документа
Завдяки стенограмі історичного засідання Ради національної безпеки і оборони від 28 лютого 2014 року, ми маємо можливість краще зрозуміти обставини, які призвели до агресії та окупації росією українського Криму.
Тоді на екстреному засіданні РНБО, виконуючий обов’язки міністра оборони (з 27.02.2014р.) та в 2006-2010 роках командувач ВМС України Ігор Тенюх заявив, що "під прикриттям навчання збройних сил російської федерації відбувається концентрація військ вздовж всього українсько-російського кордону.
На Київському, Харківському і Донецькому напрямках тоді вже перебувало 38 тисяч озброєних осіб, 761 одиниця збройної танкової техніки, 2 200 броньованих машин, 720 артилерійських систем та систем залпового вогню, також до 40 ударних вертольотів, 90 вертольотів бойового забезпечення та 90 літаків штурмової авіації".
Кадровий прорахунок
Як казав колись один відомий радянський керманич, "кадри вирішують все". Як позитивно, так і негативно.
"На моє переконання, призначення на цю посаду Тенюха — це величезна помилка, яку ми вже 9 років намагаємося виправити", — говорить військовий експерт Дмитро Снєгирьов.
Почнемо з того, пояснює він, що призначення Тенюха відбулося по політичних квотах ВО "Свобода". Людина не мала практичного управлінського досвіду такого масштабу.
"Це була величезна помилка, коли, враховуючи ті тенденції, що вже відбувалися в Криму — призначити на цю посаду людину з повною відсутністю досвіду", — вважає Снєгирьов.
При цьому він переконаний, що тодішньому керівництву держави треба було починати не з заяв Тенюха про оцінку концентрації російських військ на кордонах України, а з зважування боєздатності ЗСУ, яку він дав назагал.
"Він фактично офіційно тоді заявив ворогу про те, що у нас обмежена кількість боєздатних військ. Це нонсенс, коли міністр оборони країни виходить та говорить про те, що нам немає ким та чим захищатися!", — констатував військовий експерт.
Війська чекали на наказ
За інформацією, яка лунала у той час з місця подій у Криму, військові частини чекали на розпорядження Києва щодо протидії захопленню військових містечок та майна на території півострова, а сам характер проведення "референдуму" можна було би взагалі мінімізувати.
На мою думку, розмірковує Снєгирьов, заявами Тенюха, які є доказом його бездіяльності, мають займатися правоохоронні органи. А всі розповіді про те, що Україна не була готова давати відсіч — просто не відповідають дійсності.
Варто зазначити, що на той час у Криму було сконцентрована достатня кількість боєздатних військ. Питання в тому, що була повна дезорганізація. А всі розмови щодо наказу стратегічних партнерів по Криму, де заявляють про те, що не варто провокувати рф — це свідчення державного злочину.
"Міністр оборони давав присягу на вірність народові України. Відповідно, його конституційний обов’язок — це захист територій власної країни. Але жодних заходів щодо протидії ворогу не було проведено", — констатував аналітик.
Пізня реакція
Згадаємо також, що українська влада оголосила про часткову мобілізацію лише 17 березня, після проведення референдуму в Криму, коли стає зрозумілим, що путін претендує не лише на Крим, але й на східні області України.
"17 березня, віддається наказ про застосування зброї українськими військовими при спробі штурму українських частин. Цей наказ йде всупереч з попередніми наказами не піддаватися на провокації і не відкривати вогонь. У підсумку ми мали повну деморалізацію особового складу, який вже просто не розумів, які накази йому виконувати", — згадує Снєгирьов.
Крім того, додав він, в момент, коли кремль зрозумів, що має змогу просуватися далі та не отримувати опір своїм діям — це й стало сигналом для проведення "російської весни", але вже на сході України.
Дерибан портфелів затьмарив все
Водночас ексначальник Генерального штабу і головнокомандувач Збройними силами України (2012-2014 роках) генерал-полковник Володимир Замана у своїх спогадах у суді у справі про державну зраду президента-утікача Віктора Януковича заявляв, що вважає відмову ввести воєнний стан у Криму в лютому 2014 року "стратегічною помилкою нової влади".
На думку Замани, першопричина проблем України не в імперських амбіціях путіна. Він всього лише стерв'ятник, який захопив те, що безгосподарно валялося. А валялося саме тому, що ніхто в офіційному Києві не збирався захищати Крим. Згадаємо, як нова влада з ранку до ночі портфелі ділила...
У таких умовах вище керівництво росії зрозуміло, що серйозного опору не буде. Офіційно заявити про те, що армія не готова до захисту кордонів — це те саме, що оголосити ворогу справжню кількість наших загиблих на фронті.
Таким чином, переконаний Снєгирьов, тодішня влада в цілому й окремі її представники, зокрема, і є одним із тих, хто своїми діями та бездіяльністю міг додатково спровокувати і підштовхнути росію на окупацію наших територій.
Отже, не виключено, що якби навесні 2014-го українська влада захистила Крим, то в подальшому не було б війни на сході. Адже цілком очевидно, що військовий конфлікт на Донбасі став прямим наслідком провальних рішень офіційного Києва щодо захисту Криму.
Читайте Новини.LIVE!
