"Путін програв війну 2 березня, але до перемоги України ще далеко", — військовий експерт Сергій Грабський

Росіяни програли війну, однак противник все ще надзвичайно сильний. Перемогою України буде повалення кремлівського режиму, в іншому випадку він збиратиме нові сили все знову і знову. 

Яким буде 2023 рік — в інтерв'ю Новини.LIVE розповів військовий експерт Сергій Грабський

Про Протиповітряну оборону ЗСУ

Зенітний ракетний комплекс Patriot зможе захистити територію України від балістичних ракет, які становлять для нас велику небезпеку. Враховуючи нашу ситуацію, дані системи потрібні були нам на вчора. Тому сподіваюсь, передача не триватиме роки, як це буває зазвичай.

Одна батарея — дуже мало для такої великої країни, як Україна, але ця передача може стати наступними кроками для отримання інших ЗРК. Ми боремося не лише проти крилатих ракет, а й проти бойових дронів. Адже використовувати дуже дорогу ракету Patriot проти дрона було б дуже нерозумно.

Однак навіть найкраща система ППО не гарантує стовідсотковий захист. Тому боротися потрібно не з наслідками, а причинами. Тобто із вихідними джерелами, з яких наносяться удари.

Маємо переходити до надання нам далекобійних систем ураження для знищення ракетоносіїв в місцях їх постійної дислокації. Йдеться вже навіть не про ATACMS, які б'ють на відстань до 300 км. Нам їх вже недостатньо. Йдеться про системи ураження, які завдають удари на відстань до 1000 км. Це і далекобійні крилаті ракети, а також безпілотники із дальністю польоту до 1000 км. І це питання лежить вже у політичній площині наших союзників. При тому, аби не зменшити рівень обороноздатності їхніх країн.

Адже під загрозою знаходяться країни Балтії. Тому НАТО в першу чергу думатиме про захист своїх кордонів. А оскільки до такої війни як зараз в Україні, ніхто не готувався, певні проблеми є.

Про новий наступ росії за сценарієм 24 лютого

Жодна військова кампанія не повторювала попередню і говорити про сліпе копіювання дій, які ми мали в лютому-березні, було б неправильно. Однак російська армія справді готується до реваншу, про що каже і кремлівський режим, і наша розвідка. Російське політичне керівництво не відмовилось від стратегічної мети знищення України. Свідченням цього є активність на білоруському напрямку.

До кінця незрозуміло, що вони собі дозволять. Це виходить за межі військового аналізу. Проводити широкомасштабні військові дії є недоцільним в умовах, які склалися. Відтак повторювати самогубний кидок на Київ — нерозумно. Проте маємо справу з людьми, які створили собі паралельну реальність, через що не можемо повністю виключати можливість такого наступу. 

Про Луганський напрямок

Відмічається дуже активний рух техніки у напрямку Старобільськ — Сватове та концентрація російських військ у Білгородській області. Не виключена певна активність росіян у напрямку Харківщини.

Напруженою є ситуація на ділянці від Сватова до Кремінної, де українські війська намагаються тиснути на противника, але він, усвідомлюючи дану загрозу, намагається проводити контратаки. Його мета — зупинити наступ ЗСУ та відновити свій власний контрнаступ. 

Про Донецький напрямок

Там продовжуватимуться дуже активні бойові дії, але я б звернув увагу на таку локацію як Вугледар. Від його утримання залежать подальший перебіг подій на півдні країни. Від Вугледару ми тримаємо під контролем і вогневим впливом комунікації противника, які йдуть з росії на окупований південь України. Тому нам дуже важливо утримуватися на даній позиції, не допустивши прориву противника.

Про південний напрямок

Противник усвідомлює стратегічну важливість Мелітополя, проводить певні дії, які полягають у зосередженості військ з метою запобігти нашому наступу. З іншої точки зору, маючи можливість посилити свої контингенти, противник може розглядати цей напрямок як перспективний з точки зору наступу для себе.

Проте використати Дніпро для форсування є неможливим, комунікації там зруйновані. Через це можливості просунутись в бік Одеси із подальшим виходом на Придністров'я є неможливим. Тому єдиним допустимим варіантом для наступу є Запоріжжя.

Ситуація надзвичайно складна і динамічна. Противник може піти на будь-які жертви, аби прорватися і це ми добре бачимо на прикладі Бахмута.

Про деокупацію Мелітополя

У випадку звільнення Мелітополя завалюється весь південний фланг і фронт окупантів. Це також створення передумов для визволення Криму. Мелітополь — ключ до всього півдня. З виходом до нього ми фактично розрубуємо сухопутній коридор, через що противник змушений буде або тікати або буде знищений. І він це дуже добре розуміє. 

Чи може посипатись російська армія через великі втрати

У найближчому часі — ні. Подивіться, хто діє на Бахмутському напрямку? Регулярні підрозділи там задіяні меншою мірою, переважно воюють вагнерівці і найманці із "ЛДНР". А на їх втрати ніхто не зважає. Від слова взагалі. Тому противник має можливість кидати в бій фактично безмежні ресурси, на підготовку яких не витратив ніяких грошей. Тільки зеків у росії пів мільйона, з яких використано десь 23 тисячі. А ми витрачаємо ресурси, які є неспівставними. І для нас це складність, бо наші втрати для нас є болючими. Тому говорити, що противник виснажиться через втрати, — неправильно. 

А мобілізантів вони наразі готують до лав російської армії і це буде традиційна армія, якою вони завжди воювали. Вона ще не починала боїв, тому недооцінювати її не варто.

Які прогнози на 2023 рік

Ми не маємо навіть десятої частини тої інформації і факторів впливу, які мають бути взяті до аналізу. Маємо розуміти, що противник все ще має ресурси на введення війни. Протягом тривалого часу він намагатиметься здійснювати або наступальні дії або щонайменше дії по нашому виснаженню, сподіваючись виграти час.

Кремль сподівається, чим довше триватиме війна — тим Захід швидше від неї втомиться, відступиться від нас і махне на нас рукою. І незважаючи на весь фактаж, така хибна думка досі в уяві противника. Тому слід докласти ще багато зусиль, аби переломити дану свідомість.

Атакуючі хвилі позицій ЗСУ нічого російській владі не дають. Вона програла війну 2 березня 2022 року. Але за аналогією із Другою світовою війною, Гітлер програв війну 1 вересня 1939 року (початок Другої світової війни. — ред.). Однак були ще чотири роки надзвичайно виснажливих боїв, багаточисленних втрат і численних трагедій.

Зараз те ж саме — росіяни програли війну, однак противник все ще надзвичайно сильний. Нашою перемогою буде повалення кремлівського режиму. В іншому випадку він збиратиме нові сили все знову і знову. 

Фото: Sputnik/Mikhail Klimentyev/REUTERS