Чому у Заходу закінчується зброя, і як її відновити

Війна росії з Україною вже увійшла в десятий місяць, але кінця і краю її не видно. Старі радянські арсенали зброї та боєприпасів закінчуються, а постачання західної зброї, й особливо боєприпасів, не поспішає за інтенсивністю їхнього бойового використання на фронті. До того ж українські іноземні партнери вже відверто визнають, що їхні запаси спустошуються шаленими темпами, а поповнити та відновити їх швидко не можна.

Чи означає це, що рятівне джерело допомоги ось-ось "висохне" і чому так сталося, Новини.LIVE розбиралися з військовим експертом, колишнім спікером Генерального штабу Збройних сил України, капітаном І рангу Владиславом Селезньовим.

Притуплена пильність

Як не дивно це звучить, але в тому, що зараз на фронті відчувається певний "снарядний голод", винним є СРСР. Вірніше, його розвал, який призвів, як колись казали, до втрати політичної пильності нашими іноземними партнерами.

"Ситуація така: 31 рік тому відбулася повна і беззаперечна перемога колективного Заходу над країнами Варшавського блоку і Радянським Союзом зокрема. Тобто Холодна війна скінчилася, і наші західні країни-партнери радо почали розпродавати та переплавляти свої танки на "голки", — говорить Селезньов.

Оскільки головного ворога не стало, то для боротьби з терористами потрібне зовсім інше озброєння. А отже великої кількості снарядів та бронетехніки вже не треба.

"Тобто весь цей процес демілітаризації колективного Заходу тривав останні 30 років. Тому зараз європейські країни стикаються з тим, що в них фізично немає бронетехніки, артилерії, снарядів до них у тій кількості, якої потребує континентальна війна великого масштабу на кшталт тієї, яка відбувається сьогодні на Європейському континенті, в Україні", — констатував український офіцер.

Просто бізнес і нічого особистого

Враховуючи такий перебіг подій, з одного боку, сьогодні важливо, щоб європейська оборонна промисловість відновила і запустила цикл виробництва боєприпасів, які потім надуватимуться для потреб Збройних сил України. А з іншого боку, спостерігається те, що власники цієї промисловості певною мірою вагаються у прийнятті рішення, що робити.

"Вони хочуть отримати і хочуть знати чітку відповідь на питання, скільки триватиме цей повномасштабний конфлікт. Можливо, і немає сенсу знову запускати таке масштабне виробництво. Бо якщо за два-три місяці війна закінчиться, а вони почнуть виробляти снаряди, останні вже не будуть затребувані", — зазначив Селезньов.

На його думку, ситуація зараз перебуває на рівні певних переговорних процесів, аналітичних досліджень і щодо кількості снарядів, і чи потрібно запускати всі потужності оборонно-промислового комплексу країн колективного Заходу, і чи можна обмежитися для цього невеликою часткою підприємств.

Хто знав "совок", той активніше допомагає

Заради справедливості треба зазначити, що головним гальмом інтенсифікації процесів військової допомоги України був і залишається той факт, що переважна більшість наших західних партнерів ніколи не відчували на собі повною мірою всіх "принад і радощів" радянського життя, у яке знову прагне поринути і затягнути з собою сусідів путінська росія. Якби це було навпаки, то "демократично-бюрократичних" гальмувань з наданням Україні масової допомоги "всього і зараз" не було б.

"Країни Заходу в першу чергу дбають про власну безпеку, і вони не можуть і не хочуть віддавати зброю, яка впливає на їхній рівень бойової здатності. Хоча, думається, наші країни-партнери певною мірою хитрують. Адже 40% власних боєприпасів, техніки, устаткування, наприклад, Латвія передала на потреби українського війська. Інші країни, які входять у Балтійський союз, так само повіддавали нам уже понад 20-30% власних озброєнь, військової техніки, устаткування. А інші країни на кшталт Німеччини більш обережно реалізовують плани постачання зброї Україні", — зауважив військовий аналітик.

Між тим ситуація є досить динамічною. І хочеться вірити, що дійсно у світі існує колективне розуміння того, що путінська росія сьогодні є головною проблемою для його нормального існування. Це відбувається на тлі того, що зараз спостерігається певна трансформація позиції країн, які входять до Європейського Союзу щодо безумовної підтримки України в її боротьбі за незалежність і територіальну цілісність. Отже, думається, що цей процес допомоги рухатиметься й надалі. У тому числі це стосується і Сполучених Штатів Америки, де попри всі політичні перипетії, є порозуміння щодо необхідності продовжувати військово-фінансову допомогу Україні.

Фото: AFP / Getty Images