Від "Малюка" до "Цар-бомби": як людство будує власну загибель

Від початку свого існування людство постійно й активно займалося і займається вдосконаленням однієї речі: засобів для вбивства собі подібних. При цьому гомо сапієнс сягнув захмарних верхівок у прогресі виготовлення зброї знищення. І вінчає нині цей айсберг смерті за своїми масштабами ураження, безумовно, ядерна зброя.

Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну ризики її застосування стають все більше реальними. Отже, Новини.LIVE вирішило згадати головні етапи народження атомної зброї і тим самим зробити свій посильний внесок у попередження ядерної катастрофи.

Не сонце зійшло на Сході

Предтечею японських бомбардувань стала зустріч влітку 1944 року у місті Гайд-Парк штату Нью-Йорк президента Теодора Рузвельта з прем'єр-міністром Великобританії Вінстоном Черчілем. На цій зустрічі американський лідер вперше висловився про намір бомбардувати ядерною зброєю Японію. 14 червня 1945 року, Комітет Збройних сил США визначив цілі бомбардування — міста Хіросіма, Кокура, Ніїгата і Нагасакі. У списку була і колишня столиця Японії, місто Кіото, однак один із генералів відстояв його і викреслив зі списку, оскільки незадовго до цього повернувся з Кіото, де відпочивав з дружиною, і місто вразило його своєю красою.

Таким чином, на початку серпня 1945 року вперше в історії людства було здійснено бойове застосування ядерної зброї. О 8:15 ранку 6 серпня американський бомбардувальник Б-29 з висоти 9632 метрів скинув атомну бомбу "Малюк" потужністю близько 15 кілотонн на Хіросіму. Бомба розірвалась над містом на висоті 600 метрів. Від вибуху загинуло близько 75 тисяч людей і понад 200 тисяч отримали радіоактивне зараження.

Як з'ясувалося пізніше, від потужного світлового випромінювання загинули усі люди, які були на вулиці на відстані 500 метрів від епіцентру вибуху, а температура повітря на цій відстані становила 2000°C, — від неї плавилася і текла черепиця дахів будинків. У цій зоні майже всі мешканці Хіросіми згоріли живцем. Впродовж наступних семи днів загинуло 90% мешканців міста. До кінця 1945 року від радіації та інших впливів вибуху кількість загиблих сягнула, за різними оцінками, від 90 до 166 тисяч людей.

Через три дні, 9 серпня 1945 року, аналогічному бомбардуванню піддали Нагасакі. На нього було скинуто бомбу під назвою "Товстун". У місті в день здійснення бомбардування мешкало понад 260 тисяч жителів. Атомна атака сталася об 11:02 за 3 кілометри від запланованого місця скидання бомби. Завдяки цьому кількість жертв була значно меншою, ніж могло статися: загинуло до 70 тисяч людей, ще приблизно 60 тисяч отримали поранення.

Бомба, яку скинули на Хіросіму, була 3 м завдовжки, 71 см у діаметрі та 4,4 т ваги. Завдяки 65 кг збагаченого урану вона мала потужність 15 кілотонн. Натомість ядерний боєприпас, який американці застосували в Нагасакі, мав вагу у 4,7 тонни, 3,3 м довжини та півтора метра в діаметрі. Бойовий заряд складав 6 кг плутонію з оболонкою зі збідненого урану, а його потужність становила 21 кілотонну.

Гонка ядерних випробувань

Момент ядерної атаки Японії можна вважати початком періоду гонки озброєнь у світі. До нього долучилися країни Варшавського договору на чолі з СРСР та країни блоку НАТО на чолі зі США. Згодом у створення та випробування власної ядерної зброї поринули Франція, Великобританія та Китай.

За твердженням науковців, у результаті випробувань атомних бомб на планеті виник штучний радіаційний фон. Особливо шкідливі були випробувальні вибухи в атмосфері, а продукти радіоактивного розпаду забруднювали великі території. Особливо активно випробування ядерної зброї проводилися в періоди 1954–1958 та 1961–1962 років.

За весь час з моменту виникнення ядерної зброї і до мораторію на її випробування, за офіційними даними, на планеті було введено в дію п'ять ядерних полігонів. США та Велика Британія використовували для своїх ядерних експериментів полігон у штаті Невада, СРСР — Нову Землю та Семипалатинськ, Франція — атол Муруроа, а Китай — полігон Лобнор.

Загалом у вказаних місцях було проведено 2059 ядерних вибухів різних типів. З них 501 проводився в атмосфері.

Ядерна зброя СРСР

Випробування першого радянського ядерного пристрою в СРСР сталося 29 серпня 1949 року на Семипалатинському полігоні. "Адська машинка" отримала назву РДС-1, а її потужність становила 22 кілотонни.

Через два роки було здійснено вибух більш досконалого ядерного пристрою. При цьому вперше доставку ядерного боєприпасу здійснив бомбардувальник.

Водночас для відпрацювання дій військ в умовах застосування ядерної зброї у вересні 1954 року на Новій Землі на полігоні Таромське радянське військове командування провело навчання, в ході яких здійснили підрив ядерного боєзаряду.

Варто зазначити, що першим радянським термоядерним пристроєм став заряд РДС-6, вибух якого був проведений 12 серпня 1953 року. А вже 22 листопада 1955 року, після проведення робіт зі вдосконалення боєзаряду, було випробувано термоядерний пристрій РДС-37, потужність якого становила 1,6 Мвт.

Операція "Сніжок"

Радянський Союз у гонці озброєнь завжди намагався посісти перше місце у списку. Саме він провів масштабне випробування з використанням ядерної бомби та військових підрозділів. Сталося це 14 вересня 1954 року.

Для навчань із застосуванням атомної бомби РДС-2 обрали місце в Оренбурзькій області поблизу села Тоцьке. Командував операцією відомий всім "маршал перемоги" Георгій Жуков, який на той час обіймав посаду заступника міністра оборони СРСР.

В ході військових маневрів, які мали вельми невинну назву "Сніжок", було розіграно бій із застосуванням ядерної зброї. На участь у цьому "дійстві" радянські генерали зігнали 45 тисяч солдат. При цьому війська за сценарієм навчань мали вступити в бій з умовним противником, незважаючи на рівень радіації, який виник після ядерного вибуху. Тоді руйнівному впливу радіації піддалися десятки тисяч солдатів, яким КДБ категорично заборонило розголошувати участь у ядерному шабаші. Саме тому надалі причини їхніх хвороб і смертей лікарям встановити не вдавалося.

Зброя останньої надії

СРСР також став першою і на цей момент єдиною країною, яка створила найпотужніший ядерний боєзаряд, що отримав назву "Цар-бомба", або "Зброя останньої надії".

Довжина цієї бомби сягала восьми метрів, а діаметр — двох. Бомбу випробували у 1961 році на полігоні Нова Земля.

Під час проєктування боєприпасу вчені планували зробити його потужністю в сто мегатонн. Але наукові уми отямилися, коли прорахували ступінь і глобальність руйнівної сили такого заряду. Тому було вирішено створити заряд потужністю 58 мегатонн.

Випробувальний вибух мега-бомби було здійснено на висоті 4000 метрів. Вогненна хмара від нього сягнула в діаметрі 10 кілометрів, а довжина ядерного "гриба" — близько 67 км, при діаметрі шапки у 97 км. Небезпека від вибуху загрожувала всьому живому на відстані близько 400 кілометрів, а звукову хвилю було чутно на відстані в тисячу кілометрів. При цьому сейсмічна хвиля від вибуху обійшла Землю три рази, "дозволивши" кожному її жителю відчути на собі всю міць радянської зброї.

Скільки ядерної зброї у росії

Згідно з даними, якими обмінялися під час нового договору про скорочення озброєнь між москвою та Вашингтоном, росія на теперішній час має у своєму розпорядженні 5 977 ядерних боєголовок, а США — 5 428. Кожна боєголовка набагато потужніша, ніж бомби, скинуті Штатами на два японських міста в 1945 році. Крім того, москва і Вашингтон мають велику кількість тактичної ядерної зброї, яка не розголошується. Вона розроблена для використання на полі бою та має нижчу потужність порівняно зі стратегічними боєголовками, призначеними для знищення цілих міст. Ця тактична зброя містить бомби, артилерійські снаряди або боєголовки для ракет малої дальності і призначена для завдання нищівного удару по військах на окремо визначеній ділянці лінії фронту.

Так сталося, що теперішня росія успадкувала від радянського монстра і його ядерну зброю, і його войовничість, і безкарну самовпевненість його недолугих вождів. Тому знову світ опинився на порозі нищівної катастрофи, після якої буде відкинутий у своєму розвитку на тисячоліття назад. Якщо, звичайно, зможе вижити.