Корейський "Шторм" з Туреччини. Яку зброю може отримати Україна

Минулого тижня на фоні успішного візиту Президента України Володимира Зеленського до Туреччини в Збройних силах заговорили про нову партію зброї, яку українська армія отримає від цієї країни.

Заступник начальника Головного оперативного управління Генерального штабу ЗС України бригадний генерал Олексій Громов у одному із інтерв'ю зазначив, що, попри наявність на озброєнні української армії понад 10 різних типів артилерійських систем, отриманих із різних країн — це і американські М777, і німецькі PzH 2000, і французькі Caesar, і польські AHS Krab, і словацькі Zuzana, — Збройні сили України найближчим часом отримають ще кілька типів самохідних артилерійських установок. Йдеться, зокрема, про турецькі САУ T-155, відомі під назвою Fırtına (в перекладі з турецької — "шторм").

Азійська зброя для України

Ці самохідні артустановки з'явилися на світ у результаті співпраці Анкари із Південною Кореєю. Власне, Т-155 є нічим іншим, як модифікованою і пристосованою для ведення бойових дій у потрібних турецькій армії умовах (а вони, очевидно, відрізняються від реалій Південної Кореї) копією K9 Thunder.

У Південній Кореї ці артилерійські установки були розроблені на замовлення міністерства оборони корпорацією Samsung Techwin ще у 90-х роках минулого століття. Корейський досвід виявився успішним — перш за все в кількісному аспекті, бо усього на 2020 рік цих САУ було випущено близько 1700 одиниць. Тож відразу кілька країн домовилися про різноформатну співпрацю із корейцями у цій царині.

Так, в Індії варіант K9 Vajra-T випускається спільно з корейським виробником. Польща, купивши ліцензію і назвавши власні САУ іменем Krab (ті самі, які уже використовує українська армія), вирішила встановити на корейське шасі башту від британської самохідної установки AS-90. Пішла своїм шляхом, придбавши ліцензію на виробництво САУ, і турецька сторона.

Турецькі новинки, українська першість

Так само, як і поляки на своїх Krab'ах, Туреччина модифікувала башту самохідної артустановки, але тільки цим зміни не обмежилися. На турецькому "Штормі", на відміну від корейського, стоїть уже низка своїх систем — навігації, зв'язку і, головне, управління вогнем. Крім того, на турецьких Fırtına, як і у поляків, встановлені німецькі дизельні двигуни MTU 881 Ка-500 потужністю 1000 кінських сил. Для прикладу — на російських САУ 2С19М2 "Мста-С" стоять челябінські дизелі В-84А потужністю 780 к.с.

До речі, про двигуни і "Мста-С". Армія Туреччини отримала на озброєння T-155 Fırtına ще в середині 2000-х років — і досі залишається єдиним оператором цієї військової техніки. Але 2011 року Анкара практично домовилася про постачання "Штормів" одному із головних регіональних партнерів, Азербайджану. Втім, на заваді став саме виробник двигунів. Німеччина, посилаючись на невирішений конфлікт між Азербайджаном та Вірменією, заборонила передавати Баку САУ із двигунами її виробництва. Турки спробували замінити двигуни на Т-155, але виявилося, що це занадто складно і проблемно, тому врешті-решт Азербайджан придбав у Росії самохідні установки "Мста-С".

Отже, Україна може стати першим міжнародним партнером, який отримає турецькі САУ для своїх військових потреб. Принаймні, з боку Німеччини заперечень — як ми побачили у ситуації з польськими Krab'ами – немає.

Fırtına в бою: як це було

Але за межами Туреччини ця зброя уже використовувалася, причому неодноразово. Першим випадком стала турецька військова операція "Сонце" на півночі Іраку, де армія Туреччини воювала із чи не головними своїми регіональними ворогами, курдами.

Після того Fırtına були задіяні у конфлікті на турецько-сирійському кордоні 2012 року, а також у операціях "Щит Євфрату" та "Оливкова гілка" — обидві вони відбувалися на півночі Сирії, проти курдських повстанців та ІДІЛ, і були, як зазначала тоді турецька влада, успішно завершені. Не в останню чергу завдяки активному використанню кількох десятків САУ Т-155 Fırtına.

Основні характеристики "Шторму"

Що ж собою являє цей зразок артилерійської техніки, який може отримати Україна? За великим рахунком, це стандартна і стандартизована під загальні вимоги НАТО (зокрема, калібр 155 мм) самохідна артустановка на гусеничному ходу. Звісно, особливості систем керування та вогню, пов'язані із власне турецькими розробками, створять українцям певні проблеми, але в цілому цей тип техніки уже знайомий українській армії, тож інтеграція турецьких "Штормів" до лав ЗСУ має пройти досить швидко.

Базова дальність стрільби Т-155 відрізняється, залежно від типу використаного боєприпасу. Так, максимальна дальність удару фугасним снарядом М107 становить 18 кілометрів, тоді як реактивним фугасним снарядом М549А1 — збільшується до 30. А максимальна дальність стрільби реактивним снарядом ERFB(BB) становить уже 40 кілометрів.

"Шторм" має кілька режимів стрільби. Так, є режим одночасного удару кількома снарядами. Під час цього режиму — який використовується недовго, лише кілька хвилин — T-155 вистрелює по 3 снаряди протягом кожних 15 секунд. Причому усі снаряди летять по різній траєкторії, але прилітають в одну і ту ж завдану програмою ціль. Цей режим можливо використовувати, коли ціль розташована на відстані від 8 до 25 кілометрів. У режимі ж тривалої стрільби, яка може тривати до пів години, частота пострілів прогнозовано скорочується до 2 снарядів за хвилину, постріли відбуваються кожні 30 секунд.

Повний боєкомплект однієї САУ Т-155 Fırtına — 48 снарядів. Разом із цією артустановкою турецька армія використовує спеціальну машину для автоматичного заряджання Poyraz ARV (хоча передбачений і варіант ручного заряджання). На борту одного Poyraz'а зберігається 96 снарядів, тобто дві повні зарядки. Ця допоміжна машина також броньована і використовує гусеничний хід. Повний процес автоматичного заряджання триває 20 хвилин.

У чому плюси для України

Скільки зараз на озброєнні у турецької армії вітчизняних "Штормів" — точних даних немає. Вважається, що від 280 до 310 із 350 запланованих. Але для нашої історії головне не це, а те, що ще в січні поточного року збройні сили Туреччини отримали перші шість САУ Fırtına II. Це самохідні артилерійські установки нового покоління, якими Анкара планує замінити увесь парк цієї військової техніки. Тобто в перспективі ЗСУ можуть отримати достатню кількість турецьких "Штормів", які будуть зняті з бойового чергування у Туреччині — а, скажімо, Азербайджану їх неможливо буде продати через заборону з боку Німеччини. (А от нові САУ, на яких, як запевнила турецька сторона, будуть встановлені уже винятково вітчизняні двигуни, цілком можуть стати об'єктом співпраці Туреччини і Азербайджану, тож тут Баку Києву знову-таки не стане конкурентом.)

На яких умовах Збройні сили України отримають турецькі самохідні установки, поки що невідомо. Так само невідома і вартість однієї одиниці цієї військової техніки. Є дані про корейський оригінал К9, один екземпляр цієї САУ, за наявною інформацією, коштує 3,9 мільйона доларів США. Відомо лише, що уряд Туреччини витратив на придбання технологій та розробку власних систем для "Штормів" 1 мільярд доларів.

Для української армії ж головне, що на фронті збільшиться кількість артилерійських стволів, причому сучасніших та ефективніших за базову російську зброю. Це має додати потужності контрнаступу ЗСУ, який триває на східному та південному фронтах. Тож сподіватимемося, що Т-155 Fırtına надійде до України вчасно і в достатній для успішних бойових дій кількості.