Деокупація "вишок Бойка": як Україна втратила і повернула об’єкти у Чорному морі

Володимир Миленко

журналіст

Російський окупаційний контингент зазнав чергової серйозної поразки. Підрозділи ГУР Міноборони України відбили у росіян "вишки Бойка" — бурові платформи, які були захоплені російськими окупантами ще навесні 2014 року і використовувалися не тільки за прямим призначенням, а і для військових цілей. Про історію "вишок Бойка", успіх ГУР та майбутнє цих об’єктів — у сьогоднішньому матеріалі.

Як Росія захопила "вишки Бойка"

"Вишками Бойка" називають дві бурові газовибудовні платформи — "Петро Годованець" та "Україна", — куплені державною компанією "Чорноморнафтогаз" в 2011-2012 роках. У той момент міністром енергетики був регіонал (і майбутній член ОПЗЖ) Юрій Бойко, тож ці скандальні об’єкти дуже швидко отримали назву на його честь. Скандальними ці платформи стали через інформацію про їхню купівлю через посередника, а не напряму у виробника, що обернулося збитками у розмірі 400 млн доларів. Але надалі у цих об’єктів була ще цікавіша історія.

Навесні 2014 року, невдовзі після окупації Криму, російські війська захопили обидві бурові установки "Чорноморнафтогазу". Як з’ясувалося пізніше, цей злочин вчинили військовослужбовці 104-го десантно-штурмового полку Повітрянодесантних військ РФ. До речі, саме цей полк брав участь у наступі на Київ під час повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року — і зазнав дуже важких втрат, зокрема, українськими захисниками були знищені щонайменше чотири командири батальйонів.

Восени, у кінці жовтня, окупанти вимкнули на вишках трансподери — маячки системи ідентифікації AIS. Це стало сигналом, який підтвердився у грудні. Окупанти банально вкрали українську власність і з одеського шельфу перетягли на Голіцинське родовище, що розташоване у тій самій частині Чорного моря, але значно ближче до Криму.

Українські Збройні сили та Прикордонна служба у наступні роки намагалися повернути контроль над вишками, але росіяни кожного разу обстрілювали літаки та кораблі ЗСУ. Так, у січні 2017 року зазнало пошкоджень водолазне судно ВМС України "Почаїв".

Повномасштабна війна в Чорному морі

Після початку великої війни російський окупаційний контингент активно використовував бурові платформи "Чорноморнафтогазу" у військових цілях. "Петро Годованець", "Україна", а також дві СПБУ (самопідіймальні бурові установки), "Україна" і "Таврида", перетворилися на радіолокаційні пости спостереження. На них було встановлено засоби радіоелектронної боротьби, які захищали російські кораблі у цьому районі від систем наведення українських протикорабельних ракет "Нептун" (дві з яких знищили ракетний крейсер "Москва").

Крім того, на платформах були встановлені зенітні ракетні комплекси, на них дозаправлялися російські військові гелікоптери по дорозі до окупованого острова Зміїний. Одним словом, завдяки цим вишкам росіяни контролювали північно-західну частину Чорного моря, в районі між Одесою та Кримом — причому як повітряний, так і надводний та підводний простір у цій території.

Звісна річ, українська армія намагалася протидіяти російському контролю за Чорним морем. Ще у червні 2022 року ЗСУ завдали влучного ракетного удару по військових об’єктах, встановлених на викрадених у України газовидобувних платформах. Це позначилося на домінуванні російського окупаційного контингенту, зокрема, ЧФ РФ, у північно-західній частині Чорного моря.

Операція з відновлення українського контролю над "вишками Бойка"

Але на ракетних ударах Сили оборони України не зупинилися — і у серпні 2023-го в результаті успішної операції Головного управління розвідки Міноборони контроль над "вишками Бойка" був відновлений.

Що втратила Росія — і що буде далі

Військовий експерт, полковник ЗСУ Петро Черник, до якого Новини.LIVE звернулися за коментарем щодо майбутнього "вишок Бойка", зазначив, що ця ефектна операція Головного управління розвідки Міноборони України є насамперед потужним психологічним ляпасом і моральною перемогою України.

Втім, є у цій історії і практична сторона. Як підкреслив Черник, російські окупаційні війська частково "осліпли", втративши можливість стежити за українським радіоефіром. Так, росіяни можуть компенсувати втрату радіотехнічної та радіолокаційної апаратури, яка була встановлена на вкрадених у України бурових платформах, іншими потужностями — але такого тотального контролю за акваторією північно-західної частини Чорного моря у окупаційних військ уже не буде.

Разом з тим, наголосив експерт, проблемним є і використання у майбутньому "вишок Бойка" українською армією — скажімо, для тих же завдань, які здійснювали і російські окупанти. Тут причина дуже проста, зазначив Петро Черник: ці об’єкти перебувають у зоні ударів російських військ, які базуються в Криму, тож цілком імовірним є варіант, коли окупанти, втративши "вишки Бойка" і контроль над частиною Чорного моря між Одесою і Кримом, не будуть знову захоплювати ці об’єкти, а просто знищать їх ракетними ударами.

Втім, підкреслив полковник ЗСУ, українська сторона, імовірно, розглядає зараз різноманітні варіанти — зокрема, і такі, які міститимуть більш-менш активне залучення "вишок Бойка" до процесу деокупації південної частини України, зокрема, Кримського півострова.

А от росіяни та проросійськи налаштовані українці в Криму можуть і не помітити цієї крупної невдачі армії РФ, бо пропагандистським медіа невигідно поширювати цю інформацію. Тож сказати, що втрата "вишок Бойка" спровокує паніку на Кримському півострові, упевнений Петро Черник, не можна. Так само не варто очікувати якоїсь особливої відповіді від російського окупаційного контингенту. Росіяни і так регулярно завдають ударів — ракетами чи дронами — по території України. Але частота цих ударів пов’язана із банальною наявністю (чи відсутністю) запасу боєприпасів. Тож на плани повітряних ударів РФ по українських містах, по об’єктах інфраструктури та логістичних шляхах навіть такі болючі невдачі якщо і впливатимуть, то мінімальним чином.

Читайте Новини.LIVE!

Підписатися Підписатися