День Незалежності України. Як українські миротворці запобігли геноциду в Жепі

Невдовзі після створення Збройні сили України почали брати участь у миротворчих місіях під егідою ООН та інших міжнародних організацій. Першою такою місією стало відрядження Українського батальйону (Укрбат) до Югославії, де саме тривала війна. Саме там, у Боснії і Герцеговині, українські миротворці відзначилися унікальною операцією з порятунку мирних жителів.

Сребрениця і Жепа

1995 року українські миротворці (79 військовослужбовців) перебували у боснійському анклаві Жепа. Там вони охороняли місцеве, боснійське населення від сербських військ, які оточували це селище. На початку липня серби почали обстрілювати як позиції Укрбату, так і увесь населений пункт.

11 липня сербські війська захопили місто Сребрениця, яке розташоване неподалік від Жепи, і влаштували там справжню різанину. Нідерландські миротворці не змогли (чи не захотіли) запобігти цьому військовому злочину. Внаслідок справжнього геноциду було убито понад 8 тисяч боснійців, чоловіків віком від 12 до 77 років. Наступною на шляху сербів була Жепа.

Хто організував евакуацію

У травні 1995-го український контингент у Боснії очолив полковник Микола Верхогляд, який щойно прибув (не без пригод, бо в Сараєво уже не можна було прилетіти на літаку) до Боснії і Герцеговини. Українські миротворці підпорядковувалися командувачу сектором "Сараєво", французькому генералу Ерве Гобіліарду. Полковник Верхогляд був на той момент його заступником — як і очільники трьох інших миротворчих підрозділів з інших країн, які перебували на тій території.

Саме українському полковнику генерал Гобіліард доручив прибути до Жепи і провести евакуацію мирного боснійського населення, аби уникнути повторення Сребреницької трагедії. Микола Верхогляд разом із українськими солдатами (усього контигент, який відправився у боснійський анклав, становив 79 військовослужбовців) приїхав до Жепи 23 липня. Як згадував сам командир українського підрозділу, на одному із блокпостів він зустрівся із командувачем військами Армії Республіки Сербської (Республіка Сербська — це частина Боснії і Герцеговини, населена етнічними сербами. — Ред.) Ратко Младічем. Той заявив українцю, що до Жепи їх впустять, але звідти вони уже можуть і не виїхати.

Переговори на блокпосту

Головною проблемою українців стали тристоронні переговори — між сербами, боснійцями та власне командуванням Укрбату. Верхогляд розповідав, що ця розмова із Младічем та очільником боснійського підрозділу Авдо Паличем тривали довго і були дуже важкими. На українського полковника тисли обидві сторони.

Очільник українського підрозділу пізніше згадував, що сказав командирам обох військ: "Ви хочете, щоб я зайняв позицію однієї зі сторін і воював проти сербів або мусульман. Цього не буде! Переді мною поставлено завдання евакуювати населення Жепи, і я це завдання виконаю! Навіть якщо ви не дасте машини, виведу людей з анклаву пішки".

Врешті-решт, Миколі Верхогляду вдалося домовитися і з сербами, і з боснійцями про евакуацію усього мирного населення Жепи, а також українських миротворців. Процес евакуації розпочався

Український успіх

Вивезення мирного населення із Жепи тривало три дні. Українці, на відміну від нідерландців у Сребрениці, виявилися значно кмітливішими — і організували процес таким чином, щоб не дати сербам жодного шансу на убивство мешканців анклаву.

Верхогляд пізніше у інтерв'ю пояснював помилку миротворців із Нідерландів: "Вони вибрали класичний варіант конвою: військові їхали попереду і в кінці колони, автобуси з біженцями — в середині. А потім з'ясувалося, що на маршруті проходження, коли колона розтягнулася, водії-серби звертали в ліс, а там їх вже чекали люди із зброєю".

Командування Укрбату інтуїтивно зробило два важливі речі. По-перше, на відміну від ситуації у Сребрениці, евакуювали усіх мешканців разом, не розділяючи сім'ї. Таким чином, у колоні не було машин тільки з чоловіками, а на убивство жінок і дітей сербам наважитися було важче. По-друге, у кожній машині разом із біженцями був один солдат українського батальйону. Це також зупинило сербські війська Младіча.

Ще однією проблемою стали чутки, які почали поширюватися у Жепі — нібито тих боснійців, яких уже вивіз Укрбат, розстріляли самі ж українці разом із сербами. Верхогляд наказав кільком евакуйованим мирним мешканцям повернутися до Жепи разом із солдатами, аби підтвердити, що боснійців вивезли у безпечне місце.

Як український полковник мало не загинув

Командувач українського підрозділу залишав Жепу останнім, коли вже усе мирне населення було евакуйоване. Тільки-но останній автобус із боснійцями виїхав з селища, туди увійшли сербські війська. А невдовзі у Жепі пролунав потужний вибух.

Це Армія Республіки Сербської підірвала місцеву мечеть. (Серби — православні, боснійці — мусульмани, тож тут був конфлікт не тільки на етнічному, але і на релігійному ґрунті. — Ред.) Цей вибух мало не убив Миколу Верхогляда.

"Я в той момент знаходився на базі нашої роти, в напівпідвалі будівлі метрах в ста від мечеті. Сила вибуху була настільки великою (пізніше з'ясувалося, що серби використали 120 кг тротилу), що вибуховою хвилею мене кинуло на підлогу, на декілька секунд я знепритомнів", — розповів український полковник. Але в цілому операція обійшлася без летальних підсумків, вижили в результаті евакуації як усі мирні боснійські жителі, так і українські військові.

Герой України, французька медаль

На жаль, цей вибух позначився на здоров'ї головного героя нашої історії, та боснійська контузія почала даватися взнаки, а 30 травня 2021 року у віці 66 років полковник ЗСУ Микола Верхогляд помер від важких наслідків коронавірусної інфекції.

Він ще встиг отримати медаль "За військову службу Україні" (1999 рік), орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеню (2013 рік). А звання Героя України Президент Володимир Зеленський присвоїв Миколі Верхогляду уже посмертно, 14 жовтня 2021 року. Крім того, українець отримав срібну медаль міністра оборони Французької Республіки.

А 1-й Верховний представник щодо Боснії і Герцеговіни Карл Більдт назвав операцію, проведену українськими миротворцями, важливим успіхом ООН. Та головним досягненням Укрбату стало те, що, на відміну від Сребрениці, яка увійшла в історію справжньою трагедією і геноцидом, назва Жепа стала синонімом успіху миротворчої місії. Успіху, який був досягнутий військовослужбовцями Збройних сил України.