Чи справді F-16 наблизять перемогу

Україна потребує сучасних військових літаків давно. А для перемоги над ворогом таких літаків потрібно багато. Перемовини з західними партнерами про надання для потреб Збройних сил України сучасних бойових повітряних суден тривають вже декілька місяців, і, схоже таки, незабаром американські F-16, але — під жовто-блакитним прапором, літатимуть над Україною.

Чи дійсно для перемоги нам не вистачає авіації й чи дійсно цю перемогу зможуть наблизити лише заморські літаки, розбиралося Новини.LIVE

Пілотів — до штурвалу

Крім заяви американського президента Джо Байдена про готовність США надати Україні літаки F-16, головною ознакою того, що "процес пішов", є комплектування груп з українських військових пілотів на навчання у Великій Британії.

Як написав на своїй сторінці у соцмережі прем'єр-міністр України Денис Шмигаль, після зустрічі з міністром закордонних справ Британії Джеймсом Клеверлі, українська сторона вже сформувала та направила до Туманного Альбіону перші групи льотчиків.

Про кількість не вказується, але, за наявними даними, йдеться про декілька десятків осіб. При цьому процес підготовки льотчиків і персоналу з обслуговування бойових машин триватиме поетапно, у декілька хвиль.

Перші ескадрильї 

За повідомленням пресслужби Міністерства оборони України, для початку Збройним силам знадобиться три екскадрильї літаків. Це — близько 50 машин.

"Для того, щоб змінити перевагу в авіації, ракетній, технічній складовій, а також живій силі противника необхідно мати авіацію", — говорить колишній заступник начальника Генерального штабу ЗЧУ генерал-лейтенант Ігор Романенко.

За його словами, росіяни починали війну, маючи потенціал, який втричі перевищував наш. Зараз ми приблизно на третину зменшили їхні можливості, однак кількісна перевага ще на їхньому боці. У тому числі — в авіації. 

"Для того, щоб розпочати зміни на свою користь, нам необхідна певна кількість літаків. Для початку — 3-4 ескадрильї. За радянськими стандартами, це 12 літаків в одній, за НАТОвськими — 16. Якщо перемножити, то вийдемо на відповідну цифру. І це, підкреслюю, треба на початок", — поділився "воєнною таємницею" генерал.

А взагалі, додав Романенко, нам треба п'ять авіаційних бригад переозброювати. А одна бригада це — до трьох ескадрилей. 

Загалом, за словами експосадовця Генштабу, було б добре, якби три авіабригади налічували F-16 і дві — F-15. 

Однак і це ще не все. До цих оновлених бригад потрібна буде ще спільна система управління всім цим "господарством", яка б дозволяла координувати роботу як наявної радянської техніки, так і західної. 

Водночас треба перебудовувати систему зберігання авіаційної техніки. Хоча, як запевнив Романенко, вона вже перебудовується.

"Що, ви думаєте, авіація по старих аеродромах, які розбили на самому початку вторгнення, розміщується? Росіяни, звичайно ведуть розвитку, але техніка маневрує. Тобто аеродромною мережею давно ми займаємося", — зазначив генерал.

Авіація вирішує не все

Однак не лише авіація є запорукою перемоги, як здається декому.

"Чи дійсно літаки є важливим елементом у контрнаступі, то тут у мене найбільше запитань", — розмірковує військовий експерт Дмитро Снєгирьов. 

Якщо б, додає він, авіаційні з'єднання були найбільшим елементом, то, враховуючи чисельність авіаз'єднань Російської Федерації, ми би мали картину тотального застосування літаків. Наскільки б це вплинуло на хід війни, якщо брати до уваги, що у них — близько тисячі літаків, а у нас — близько ста, можна здогадатися. А лінія фронту зараз є стабільною. 

"Я би не став спекулювати на самому використання фактору авіації як домінуючого в моменті успішного характеру контрнаступу ЗСУ. Адже пів сотні літаків не вирішують нічого абсолютно", — зазначив військовий аналітик. 

Кількість і якість

На думку Снєгирьова, якщо говорити про потреби української сторони в літаках, то нам необхідно як мінімум дві-три сотні машин.

"Це — якщо вирішуються виключно тактичні завдання оперативного рівня, то питань немає — для прориву на окремих ділянках фронту може вистачити пів сотні. Але мова йде насамперед не про кількість, а про можливості цих літаків. Тобто про види озброєння, які мають надаватися до цих літаків", — наголосив експерт. 

Наші "кулібіни", зазначив він, змогли адаптувати західну зброю повітряного базування під старі радянські "МіГи" та "Сушки". Однак, за оцінками спеціалістів, тактико-технічні характеристики літаків все ж таки страждають.

Отже чекатимемо на нові надходження. У будь-якому разі зайвими вони аж ніяк не стануть. А перемогу, як завжди у всіх війнах, куватиме матінка-піхота...